Психологічне здоровя учасників освітньо - виховного процесу
Психологічне здоров’я учасників навчально-виховного процесу. Психологічний аспект
Здоров’я людини – одна з найбільш складних комплексних проблем сучасної науки. Воно визначає стан і благополуччя держави в цілому. Стан здоров’я населення України погіршується з кожним роком. Дослідження останніх років виявили стійку тенденцію до суттєвого зниження показників здоров’я і темпів розвитку дітей дошкільного віку, що обумовлено погіршенням соціально-економічних та екологічних умов життя, незбалансованим харчуванням, зниженням оздоровчої та виховної роботи в дошкільних навчальних закладах.
Вступаючи до школи, 85% дітей мають ті чи інші порушення соматичного та психічного характеру, зростає кількість дітей, які мають психоневрологічні захворювання.
За даними медичної статистики, вже наприкінці дошкільного віку в 17 – 21% дітей реєструються хронічні захворювання. Патологічні відхилення в роботі опорно–рухового апарату мають 30 – 32% дітей, носоглотки – 21 – 25%, нервової системи – 27 – 30%, органів травлення – 27 – 30%,алергічні прояви реєструють у 25% дітей.
Не менш актуальною є проблема шкільної зрілості дошкільників та першокласників, яка особливо загострилась у зв’язку з переходом на більш ранній термін шкільного навчання – з шестирічного віку. Навіть наприкінці навчального року функціонально «незрілими» залишаються від 22 до 26% шестирічних першокласників.
Доведено, що у групі молодших школярів з низьким рівнем «шкільної зрілості» спостерігається несприятливий характер протікання адаптаційних процесів та вища питома вага випадків порушень здоров’я та формування хронічної патології.
Здоров’я – єдність соматичного, психічного, духовного, соціального, інтелектуального та творчого аспектів здоров‘я, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад.
Більшість людей, відповідаючи на питання про здоров’я, задумуються лише про стан тіла. Але ж людина не зводиться лише до тіла, а відповідно саме поняття здоров’я набагато ширше, і фізична складова є, хоч і значною, але лише частиною цього терміну. Згідно визначенню Всесвітньої організації охорони здоров’я: “Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб або фізичних вад”.
Мати гарне здоров’я – це мати почуття найвищого блаженства, що дозволяє людині говорити із задоволенням: “Я почуваю Себе чудово! Я живу чудово!” – писав творець однієї з популярних сьогодні систем оздоровлення Бречч. Відомо, що основна мета життя – щастя. Але до нього веде одна дорога: міцне здоров’я. Здорова людина любить життя. Здорова людина рідко буває нещасливою.
Важко уявити собі у числі активних і повноцінних учасників навчально-виховного процесу дитину або педагога, у яких постійно болить голова, що знаходяться у постійній нервовій напрузі, всього бояться…
Сьгодні я буду говорити більше про психологічне здоров’я дитини.
Основними показниками психологічного здоров’я є:
– швидка адаптація до умов ЗДО;
– високий рівень комунікативних навичок;
– позитивна мотивація до соціальної діяльності;
– відсутність відхилень в поведінці.
Провідні чинники, які впливають на здоров’я й фізичний стан вихованців дошкільних закладів: середовище проживання; харчування в закладі дошкільної освіти; руховий режим; специфічний імунітет дитини; рівень неспецифічної резистентності (опірності хворобам) організму дитини; рівень санітарної культури дітей, батьків та співробітників закладу дошкільної освіти; рівень медичного обслуговування дітей; біологічні (спадкові чинники).
З-поміж основних джерел загроз психологічній безпеці особистості дитини можна виділити наступні:
1. Маніпулювання дітьми, що завдає серйозної шкоди позитивному розвиткові особистості. Це виявляється в тому, що дорослі прагнуть усе зробити за дитину, позбавляючи її самостійності й ініціативи як у діяльності, так і в прийнятті рішень.
2. Індивідуально-особистісні особливості педагогів і молодшого персоналу, які щоденно контактують з дітьми.
3.Міжособистісні стосунки у групі.
4. Ворожість навколишнього середовища, коли дитині обмежений доступ до іграшок, не продумано колірне і світлове оформлення простору і ін.
5. Недотримання гігієнічний вимог до утримання помешкань і, насамперед, відсутність режиму провітрювання.
6. Нераціональність і недостатність харчування, його одноманітність і погана організація.
7. Неправильна організація спілкування.
8. Недооцінка значення загартування, скорочення тривалості перебування дитини на свіжому повітрі.
9. Відсутність зрозумілих дитині правил, що регулюють її поведінку в дитячому товаристві.
10.Несприятливі погодні умови.
11. Неувага до дитини з боку батьків, асоціальне сімейне мікро середовище.
Від чого ж залежить здоров’я людини?
У результаті численних досліджень вчені встановили, що серед чинників, від яких залежить здоров’я людини, яка проживає у цивілізованій країні в умовах миру, за відсутності природних катаклізмів.
Приблизно 20-22% припадає на екологічні та соціальні чинники, 20-22% – на спадковість і генетичні порушення, 8-10-% – на розвиток медицини і якість медичного обслуговування та охорони здоров’я, а близько 50% припадає на спосіб життя людини, на її ставлення до власного здоров’я.
Одна із складових здоров’я ЦЕ ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я. Воно є необхідною передумовою повноцінного функціонування і розвитку людини в процесі її життєдіяльності.
Компоненти психологічного здоров’я людини :
1) позитивне самовідношення і відношення до інших людей,
2) особистісна рефлексії,
3) потреба в саморозвитку.
Залежно від адаптації людини в соціальному середовищі виділяють три рівні психологічного здоров’я:
1) креативний (високий),
2) адаптивний (середній),
3) дезадаптивний (низький).
Людина може бути здоровою тільки за наявності всіх компонентів здоров’я. Досягти ж цього можна шляхом виховання у людини відповідної культури – культури здорового способу життя, а формування цієї культури починається з дитинства. Тому в закладах освіти вводяться сучасні здоров’язберігаючі технології.
Слід зазначити, що впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.
Для ефективного впровадження в педагогічну практику ідей здоров‘язбереження необхідне вирішення трьох проблем:
– Зміна ставлення педагога до дітей. Педагог повинен повністю приймати дитину такою, яким вона є, і на цій основі намагатися зрозуміти, які її особливості, схильності, вміння та здібності, який можливий шлях розвитку.
– Зміна світогляду педагога, його ставлення до себе, свого життєвого досвіду в бік усвідомлення власних почуттів, переживань з позиції проблем здоров’язбереження.
– Зміна ставлення педагога до завдань навчального процесу педагогіки оздоровлення, яка передбачає не тільки досягнення дидактичних цілей, а й розвиток дітей з максимально збереженим здоров’ям.
