Поради медичної сестри
Фізична активність для дітей: норми від ВООЗ
ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ЕПІДЕМІЮ
Діти відчувають наші тривоги та страхи, тому говорити з ними ПОТРІБНО, не замовчувати складних тем і не ігнорувати цікавість дитини. Про що варто сказати дитині:
1. «Боятися – це НОРМАЛЬНО. Страх – це почуття, яке допомагає нам бути обережними та піклувалися про своє здоров‘я й здоров‘я інших людей».
2. «Якщо тобі страшно, ГОВОРИ мені про це. Страх стає меншим, коли ним ділишся».
3. «Страх зменшується, коли ЗНАЄШ, ЩО РОБИТИ, щоб захистити здоров‘я: дотримуватися карантину, на вулиці й закритих приміщеннях одягати маску та обробляти руки антисептиком/милом, тримати дистанцію від інших людей». Це тимчасові заходи безпеки, які нас захищають.
4. «Всі епідемії ЗАКІНЧУЮТЬСЯ і все стає як раніше».
Рекомендації для батьків:
Обмежте перегляд новин вдома. Не варто перевантажувати дитину інформацією. Нехай вдома вона відчуває себе у ЗАХИСТІ й безпеці.
Не обговорюйте поряд з дітьми найгірші сценарії. Діти нічого не можуть зробити, а переживати будуть не менше.
Якщо дитина злякалася якоїсь інформації щодо епідемії – заспокойте її, поясніть, які міри робите ви, щоб захиститися. Запропонуйте дитині збудувати у її кімнаті захисну фортецю, ПОГРАЙТЕСЯ з нею. ПЕРЕМОЖІТЬ всі віруси.
Якщо дитина хвилюється за здоров‘я бабусі чи дідуся, нехай поговорить з ними по скайпу, а вони її заспокоять, що РОБЛЯТЬ все, щоб захистити себе.
Створіть щоденні сімейні РИТУАЛИ, які будуть підтримувати ПОЗИТИВНИЙ настрій у родині: чаювання, ігри, перегляд фільму всією родиною тощо.
Як не хворіти у дитячому садку
Перший рік в дитячому саду – справжнє випробування, як для дитини, так і
для батьків. Постійні лікарняні і капризи зводять з розуму, і здається, що всі
зусилля даремні – дитина хворітиме. Немає! Хвороб не буде, якщо правильно
підготувати малюка. Дитина в саду «повинна» хворіти за умовчанням! Абсолютно нове середовище, нове оточення і самі різні віруси і бактерії, так або інакше, зроблять свою справу. Проте, готувати дитину до саду необхідно, повірте, це обов’язково принесе плоди.
Починаємо підготовку оптимальним часом для першого походу в дитячий сад
вважається середина серпня – початок вересня. Температура повітря знижується,вимотуюча жара сходить нанівець. В той же час до осінніх дощів і хворобдостатньо часу, малюк встигне адаптуватися. Але підготовку потрібно починативже в червні.
Починаємо підготовку оптимальним часом для першого походу в дитячий сад
вважається середина серпня – початок вересня. Температура повітря знижується,вимотуюча жара сходить нанівець. В той же час до осінніх дощів і хворобдостатньо часу, малюк встигне адаптуватися. Але підготовку потрібно починативже в червні.
Про все по порядку. Їдемо до моря! Це дуже важливий і обов’язковий пункт
Багаж вітаміну Д, дарованого сонцем (захисні креми для діток ніхто не відміняв!),загартовані морським повітрям органи дихання, кілограми з’їдених фруктів і гарний настрій вашого карапуза.
Перша долікарська допомога у випадку лихоманки при ГРВЗ
Лихоманка супроводжує більшість гострих респіраторних вірусних захворювань [ГРВЗ]. У хворого підвищується температура тіла через неспецифічну захисно-пристосувальну реакцію організму, яка характеризується перебудовою процесів терморегуляції і виникає у відповідь на дію патогенних подразників. Лихоманка активує процеси обміну, функції нервової, ендокринної, імунної систем [підвищується вироблення антитіл, інтерферону, стимулюється фагоцитарна активність нейтрофілів), підвищується антитоксинна функція печінки, збільшується нирковий кровоток. Більшість патогенних вірусів втрачає свої вірулентні властивості при температурі 39 °С.
Медичний працівник, виявивши у дитини підвищення температури тіла, має вирішити, чи слід понижувати температуру і, якщо слід, в який спосіб.
1. Понижувати температуру тіла необхідно у таких випадках:
несприятливий анамнез (наявність перинатальної енцефалопатії, судом, вродженої вади серця); » підвищення температури тіла більше 38,5 °С.
2. При температурі тіла більше 38,5°С потрібно:
забезпечити дитині постільний режим;
• поїти її часто, малими порціями (компот, підсолоджений чай, відвар шипшини тощо) для забезпечення підвищеної тепловіддачі за рахунок рясного потовиділення;
• годувати залежно від апетиту (не можна примушувати дитину їсти), переважно вуглеводною їжею; вживання свіжого молока необхідно обмежити через можливу лактозну недостатність на піку лихоманливого стану.
3. Найбезпечнішими жарознижувальними засобами для дітей є парацетамол, його разова доза — 10-15 мг/кг, добова — 60 мг/кг.
4. Недопустиме курсове застосування жарознижувальних засобів, через підвищення небезпеки діагностичних помилок, пов’язаних з пропуском симптомів серйозних інфекційно-запальних захворювань, таких як пневмонія, менінгіт, пієлонефрит, апендицит тощо. У тих випадках, коли дитина отримує антибактеріальну терапію, регулярний прийом жарознижувальних засобів недопустимий, оскільки може затримувати визначення необхідності заміни антибіотика. Одним з об’єктивних критеріїв ефективності ліків є зниження температури тіла.
5. При «рожевій» лихоманці (шкіра рожева, волога, гаряча на дотик, при цьому відбувається активна віддача тепла через шкіру і менша небезпека перегрівання організму) для посилення тепловіддачі дитину необхідно роздягнути і обтерти водою кімнатної температури. Не можна обтирати дитину спиртом чи крижаною водою, оскільки внаслідок різкого пониження температури тіла відбувається спазм судин і зменшення тепловіддачі.
6. Якщо відсутні ознаки токсикозу (озноб, міалгія, блідість шкіри тощо), лихоманка у межах 38-38,5 °С не потребує медикаментозної жарознижувальної терапії.
7. Якщо у дитини під час лихоманки (незалежно від ступеня її прояву) погіршується самопочуття, з’являються ознаки токсикозу, жарознижувальну терапію необхідно призначити негайно. Також необхідно комбінувати прийом жарознижувальних лікарських засобів із препаратами, що розширюють судини (папаверин, дібазол, папазол).
Важливо оцінювати всі клінічні симптоми, аналізувати процес перенесення лихоманки (чи змінюється при цьому поведінка дитини, активність, апетит тощо). Усі особливості бажано фіксувати у медичній картці дитини, щоб із часом якомога швидше зорієнтуватися у доцільності і методах надання їй першої долікарської допомоги.